Оксана Сенатович

Народилася 2 січня 1941 року в місті Бережани на Тернопільщині. Закінчила Львівський політехнічний інститут (1962). У 60-ті роки працювала інженером, у 70-ті – на профспілковій роботі, зокрема у Будинку технічної творчості молоді та юнацтва, із середини 80-х на творчій роботі, 1993–1997 – головний редактор щомісячної газети «Діти Марії». Член Спілки письменників України з 1976. Видала поетичні збірки «Стебло» (1968), «Діапазон весни» (1979), «Голубий голос» (1984), «Чоловік з трояндою» (1986), «Обличчям до голуба» (1990). Творчість Оксани Сенатович вирізняється із цілого обширу української поезії самобутнім ліричним голосом із іронічними нотками, специфікою тематики та версифікаційним розмаїттям. Вийшли друком такі збірки для дітей: «Червоні лелеки» (1970), «Вісім сотень колобків» (1972), «Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983), «Шпаки на колесах» (1989), «Соловейку, тьох-мажор!» (1990), «У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка» (1992). Написала повісті для дітей «Не виростуть хлопці без дощу» (1974), «Вуйко Пампулько і пані Будьласка» (1997), «Про Люлька Смока і Котів – місто чудес(не)» (1997). Двічі вийшли вибрані твори для дітей: «Вчиться вересень читати» (1991), “Малий Віз” (2007). Перекладала з різних слов’янських мов. Окремими виданнями вийшли: збірка перекладів віршів сербського поета Йована Йовановича-Змая «Малий велетень» (1986) та антологія сербської поезії для дітей “Кошеня в кишені” (2010). За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії ім. Олени Пчілки (1992). Окремі твори перекладено понад десятьма іноземними мовами. Померла 31 березня 1997 року у Львові.