Левко Лук’яненко

     Народився 24 серпня 1928 р. у селі Хрипівка Городнянського району на Чернігівщині. 1944- 1953 рр. — служив у Совітській армії в Австрії, в Азербайджані.
     1953-1958 рр. — студент юридичного факультету Московського університету. 1958- 1961 рр. — адвокат на Львівщині. 1958 р. заснував підпільну націоналістичну організацію — Українську робітничо-селянську спілку. 1961 р. заарештований і засуджений до страти, яку змінено 15-річним ув’язненням. Після звільнення оселився в Чернігові (1976), став одним із засновників Української Гельсінської групи (УГГ). У грудні 1977 р. знову заарештований і в червні 1978 р. засуджений до 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. Був головою УГС.
     1992-1993 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді.
     1994-1997 рр. — Президент Української ланки Всесвітньої Ліги за свободу й демократію. 1994-1996, 1998-2000 рр. — голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні. Народний депутат України трьох скликань. Член Національної спілки письменників України. Академік Вищої школи України. Почесний директор Українсько-південноафриканського інституту політичного лідерства та лінгвістики ім. Нельсона Мандели МАУП. Почесний доктор Міжнародної Кадрової Академії.
     Голова Ради старійшин Української республіканської партії "Собор". Нагороджений Почесною відзнакою Президента України, медаллю Св. Володимира "Борцям за волю України" від СКВУ та відзнакою "Офіцерський хрест з мечами" від СОУ. Альбертський університет Канади надав Л. Лук’яненку почесний ступінь доктора права. Автор книг: "Сповідь у камері смертників", "Вірю в Бога й Україну", "Не дам загинуть Україні", "На землі кленового листка", "Національна ідея і національна воля".