Лель-Анатолій Загрудний

Про приємну людину й говорити приємно, а тим більше, коли ця людина ще й талановита, небайдужа до рідної землі та свідома свого призначення на білому світі. До таких людей відношу й Анатолія Загрудного. За фахом він учитель, а за Божим покликанням — поет і музика. Доброта й світло його душі особливо вияскравлюються, коли він пише про дітей і для дітей. Пропонована читачеві книжечка якраз і є красномовним тому свідченням.

Поезія й пісні А, Загрудного глибоко закорінені в нашу українську, ще язичницьку, праісторію. Вони життєлюбні, життєствердні й життєопромінені весняною, Дажбожою красою. Від них віє чимось таким первісно-трипільсько-рідним, що аж серце заходиться! Автор кличе маленького читача у володіння мудрого лелеки й дзвінкоголосого жайвора, туди, де пахнуть любисток і рута-мята, туди, де грає-виграває козацька кобза й обдаровує людей щедрий Коляда. Отже, він кличе того читача в дивосвіт вітчизни.

Дуже відчутним мотивом майже всіх співанок цієї збірочки є мотив материнської мови. Автор прищеплює дітям любов до рідного слова, виявляючи при цьому неабиякий хист у царині лексико-стилістичних новацій, "Весна-кобзарочка", "кобза-веселиночка", "казка-забавлянка", "цвіт-привіт" - усе це безсумнівні поетичні знахідки, що мають естетично подіяти на вразливу дитячу натуру. Залишається тільки побажати, щоб вірші-співанки А. Загрудного якомога швидше потрапили до рук тих, кому вони адресовані. Потреба в таких творах тепер аж надто велика,

Віктор Чабаненко, професор, член Національної Спілки Письменників України,