Федір Тютчев

Федір Іванович Тютчев народився 23 листопада 1803 р. у садибі Овстуг Брянського повіту Орловської губернії у давній дворянській родині. У 12 років майбутній поет під керівництвом свого вчителя перекладав Горація і писав, наслідуючи його, оди. За оду "На новий 1816 рік" у 1818 р. був удостоєний звання співробітника Товариства любителів російської словесності. У "Працях" Товариства у 1819 р. був уперше опублікований його твір — вільний переспів "Послання" Горація до Мецената. У 1820–1830 рр. були створені шедеври філософської лірики Тютчева "Silentium!" (1830), "Не те, що мислите, природа..." (1836), "Про що так віє вітровій?.." (1836) та ін. У 1836 р. у пушкінському журналі "Современник" була опублікована збірка з 24 віршів "Вірші, надіслані з Німеччини", підписана "Ф.Т.". Ця публікація стала етапною у його літературній долі, принесла йому визнання. З 1843 р. Тютчев виступав зі статтями панславістського спрямування "Росія і Німеччина", "Росія і Революція", "Папство і римське питання", працював над книгою "Росія і Захід". Суть свого розуміння Росії поет висловив у вірші "Умом Росії не збагнуть..." (1866). "Денисьєвський цикл" — вершина інтимної лірики. До нього ввійшли вірші "О, як же ми убивчо любим..." (1851), 2Я очі знав, — о, що за очі!.." (1852), "Остання любов" (1851–1854), "Напередодні річниці 4 серпня 1865 р." (1865). Жах перед невмолимою смертю звучить у вірші "Мій брате, мій супутник у житті..." (1870), у рядках якого поет передчуває свою "фатальну чергу". Помер Федір Тютчев у Царському Селі 15 липня 1873 р.