Денис Січинський

Український композитор
Перший галицький професійний композитор, хормейстер, організатор народних хорів на Прикарпатській Галичині. Серед його творів опери (“Роксоляна”), хорові кантати (“Дніпро реве”); хорові твори та солоспіви для голосу з фортепіано на слова Т. Шевченка, Л. Українки, У. Кравченко, І. Франка, М. Вороного та власних віршів (“Паду чолом до скелі”); інструментальні твори (Марш “Сагайдачний”); музика до театральних вистав; обробки народних пісень. За життя Денис Січинський опублікував збірник народних пісень, в якому був текст сучасного українського гімну “Ще не вмерла України ні слава ні воля”.
У жовтні 1898 року галицька громадськість відзначала 100 років з дня виходу у світ “Енеїди” І. Котляревського та 25 років творчо-громадської діяльності І. Франка. Із спогадів Богдана Лепкого: “Ці два Івани стягнули до Львова багато галицької інтелігенції: священиків, лікарів, учителів. Велика “саля Скарбна” була так набита, що казали би ви, що вона тріщить...” Франка вітали у театральній салі готелю Жоржа”...
Тягнувся до Львова і нікому не відомий молодий композитор Денис Січинський. А що не мав грошей на дорогу, то йшов пішки з Коломиї, де працював останнім часом на цвинтарі могильником. Щоби не стерти черевиків, ніс їх на плечах. А на грудях під блузою Денис беріг рукопис свого вальсу “На филях Дністра” (“На хвилях Дністра”), який написав ще 1897 року у Дороговижу над Дністром біля Стрия, де працював тимчасово капельмейстером у сиротинці.
Летів ніби на крилах показати свій вальс Франкові, з яким був знайомий ще з 1894 року як член музичного товариства “Боян” у Львові та активний член самодіяльного комітету по збиранню галицького пісенного фольклору. То хто ж як не Франко, вихователь творчої молоді, міг оцінити творчу роботу Д. Січинського і дати їй путівку в життя?
Та не судилася Денисові віддати свій твір Каменяреві. Через глибоку скромність Січинський посоромився підійти до Франка, що був оточений творчою інтелігенцією. Також композитор боявся за свій перший фортепіанний вальс, який був би дивиною в коломийковій Галичині. Не зважив Денис Січинський на те, що Франко був далекоглядним культурним діячем. Якби він дізнався про вальс, то обов’язково допоміг би молодому митцеві оприлюднити його.
Денис Січинський походив із села Клювинці, що біля Гусятина на Тернопільщині, закінчив Тернопільську гімназію і Львівську консерваторію. Не маючи ні рідні, ні власного житла, ні посадового становища, талановитий митець мандрував Галичиною у пошуках роботи: Бережани, Коломия, Станиславів (Івано-Франівськ), селища Прикарпаття. Де б не був Д. Січинський – скрізь він залишав помітний слід у громадсько-культурному житті: співорганізатор, член правління, диригент Станиславівського “Бояна”, музичного видавництва і музичної бібліотеки при ньому; організатор першої музичної школи у Станиславові, організатор і керівник сільських хорів, вихователь народних диригентів.
Композитор жив у важких побутових умовах. Через відсутність постійного місця перебування, посади та житла відчував повсякденну матеріальну скруту. Інколи йому навіть бракувало паперу, щоб закінчити музичні твори.
Помер Денис Січинський у Станиславові, поклавши своє молоде життя на вівтар розвитку української музичної культури. Сьогодні як данина пам’яті композитору Івано-Франківське Державне музичне училище має ім’я Дениса Січинського.
Вальс “На хвилях Дністра” пролежав у архіві понад 100 років. Цей музичний твір складається із трьох частин (по два епізоди в кожній), експозиції та коди. Для української фортепіанної музики кінця ХІХ – початку ХХ століть були характерні коломийкові та маршові ритми. Д. Січинський зробив сміливу спробу написати сольний, а не акомпанементний тридольний український вальс, який побудований на елементарних гармонічних функціях. Авторські мелодії вальсу наповнені національним музичним колоритом.
Мирослава Зайко