Адам Міцкевич

Польський поет-романтик, діяч національно-визвольного руху.
Народився 24 грудня 1798 року на хуторі Заоссє, біля Новогрудка, нині Білорусь, в сім’ї адвоката та збіднілого шляхтича Миколи Міцкевича. Мати поета походила з сімї хрещених євреїв-франкістів [1][2].
Рано вративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. В 1815 році був зачислений «казеннокоштним» студентом Віленського університету. В 1822 і 1823 році з допомогою близьких друзів Міцкевич в Вільно видає два невеликих томика «Поезій». За організацію і участь у підпільних товариствах у 1824 р. був висланий у віддалені губернії Польщі, а згодом у листопаді прибув до Петербургу, звідки потрапив у Одесу де працював учителем в Ришельєвському ліцеї. В Україні він залишався понад дев’ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балада «Воєвода», «Дозор».
У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» українською мовою. У Москві Адам Міцкевич зайняв посаду чиновника канцелярії генерал-губернатора. Весною 1826 р. поет знайомиться з членами журнала «Московскій телеграф», поетами і письменниками. Найяскравішим було знайомство з видатним російським поетом Олександром Пушкіним. Після переїзду Міцкевича в квітні 1828 р. до Петербургу він з Пушкіним стають найкращими друзями, ходять на літературні вечори, діляться враженнями про прочитані твори. Міцкевич перекладає вірші Пушкіна на польську мову. Росія була Батьківщиною слави Адама Міцкевича. В журналах і альманахах в період 1826—1830 роках друкувалися твори Міцкевича: балади, «Сонети», «Фарис», «Конрад Валлендор», «Дзяди». Епіграфом до циклу «Кримських сонетів» стали слова Гете: «Хто хоче поета досягнути, повинен відправитися в його країну».
Пам’ятник Адаму Міцкевичу (Львів)
За поему «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати. Він врятувався виїздом за кордон у травні 1829 року. Ця подія була фатальною в його житті: після цього поет вже ніколи не міг вернутися в Литву і Польщу. В 1840—1842 читає курс слов’янської літератури в Коллеж де Франс у Парижі. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834). Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій бідності. Тільки в 1852 році йому вдалося знайти роботу бібліотекаря бібліотеки Арсенала в Парижі. В квітні 1855 року померла його дружина, осиротивши шістьох дітей, а 26 листопада того ж року раптово помирає від холери і сам поет в далекому Константинополі. Його тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у Вавельських підземеллях у Кракові.
Творчість Адама Міцкевича відома в Україні з 20-30-х років XIX століття завдяки перекладам і переспівам Петра Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, О. Шпигоцького. Поезією Адама Міцкевича захоплювався Тарас Григорович Шевченко. Згодом його твори переклали Іван Франко, Леся Українка, Максим Рильський, Микола Бажан, Андрій Малишко та Іван Драч. Переклад архітвору Міцкевича, великої епічної поеми «Пан Тадеуш», який здійснив був ще в середині 1920-х М. Рильський, одноголосно визнаний фахівцями за найкращу інтерпретацію поеми іншою мовою.