Карел Чапек

Карел Чапек народився в родині сільського лікаря, зростав у атмосфері високої культури; літературній діяльності присвятили себе і його старший брат Йозеф, і старша сестра Гелена. Майбутній письменник відвідував школу в Градці Краловому, Брно, потім у Празі, куди його батьки перебралися у 1907 р. Навчався на філософському факультеті Празького університету, а також у Німеччині та Франції. З 1904 р. публікувався у періодиці. Отримавши звання бакалавра, протягом деякого часу був бібліотекарем, гувернером. У 1917 р. став журналістом, до 1921 р. працював у “Національній газеті”, а потім — до самої смерті — у “Народних новинах”. Загалом, Чапек писав лише прозу. Поезія цікавила його менше: 1946 р. у збірці “Схвильовані танці” побачили світ кілька його юнацьких віршів, окремі римовані фрагменти є також у п’єсі “Грабіжник”. Крім того, у 1919 р. Чапек видав свої переклади Ґ. Аполлінера, а 1920 р. побачила світ укладена ним антологія “Нова французька поезія”. Чапек шукав свій шлях у літературі упродовж кількох років; йому вельми допомогла творча співпраця з братом. Перші оповідання братів Чапеків публікувалися у періодиці і згодом були об’єднані у збірку “Сад Краконоша” (1918). На два роки раніше, у 1916 р., побачила світ створена дещо пізніше збірка “Осяйні глибини та інша проза”. У 1917 р. Чапек видав свою першу самостійну збірку “Розп’яття”, пронизану песимістичним переконанням у непізнаваності істини. Песимізм домінує і в наступній збірці Чапека — “Болісні оповідання” (1921). З початку 20-х рр. Чапек почав писати для театру: комедія “Грабіжник” (1920), п’єса “Р.У.Р" (1921), п’єса “Еліксир Макропулоса” (1922), написані спільно з братом Й. Чапеком п’єса “Адам-творець” (1927) і п’єса “З життя комах” (1921). Окрім романів (“Фабрика абсолюту” – 1922), “Кракатит” – 1924), оповідань і драм, Чапек також писав подорожні нотатки. У 20-х рр. побачили світ його “Італійські листи” (1923) й “Англійські листи” (1924). До книг “Оповідання з однієї кишені” і “Оповідання з другої кишені” (1929) увійшли “кримінальні” історії, створені явно за взірцем новел Дж. К. Честертона. У 1933–1934 рр. Чапек створив своєрідну трилогію, щоправда, романи “Гордубал”, “Метеор” і “Звичайне життя”, які увійшли до неї, об’єднані не спільними героями і не місцем дії, а лише єдиним кутом зору. Виразного антифашистського спрямування творчість Чапека набула у 1936 р., коли вийшов з друку його роман “Війна із саламандрами”, роман-утопія і водночас роман-попередження. У пошуках сили, здатної протистояти руйнуванню, Чапек звертається до незвичного для нього соціального середовища, змальовуючи у романі “Перша рятувальна” (1937) образи шахтарів, які виявили неабияку мужність і людяність, рятуючи похованих під завалами людей. Вершиною політичної творчості Чапека стали його п’єси “Біла недуга” (1937) і “Мати” (1938). Свій останній роман “Життя та творчість композитора Фолтина” Чапек завершити не встиг. У 30-х рр. Чапек продовжував публікувати свої подорожні нотатки (“Подорож до Іспанії”, “Голландські образки”, “Мандрівка на Північ”); як і раніше, цікавився “буденним” (“Рік садівника”, “Мав я кішку та пса”), видав збірку оповідань фейлетонного характеру про сучасні йому окремі види масової культури — “Як це робиться”. У середині листопада 1938 р. Чапек захворів на грип, а згодом лікарі виявили запалення нирок і легень. Помер письменник 25 грудня 1938 р.