Вальтер Скотт

В історію літератури Вальтер Скотт увійшов як творець історичного роману. Його перші публікації з’явилися наприкінці 90-х рр. XVIII ст. У 1802 р. Скотт опублікував два томи народних пісень, які він почав збирати ще замолоду, — "Пісні шотландського кордону". Третій том побачив світ у 1803 р. Згодом з’явилися поеми Скотта: "Пісня останнього менестреля" (1805), "Марміон" (1808), "Панна озера" (1810), "Рокбі" (1813), присвячені середньовічній епосі. Реальність у цих поемах поєднується з фантастикою, факти переплітаються з вигадкою. Історичні події набули художнього втілення у поемах "Поле Ватерлоо" (1815), "Гарольд Безстрашний" (1817). Завдяки цим творам Скотт став знаменитим і увійшов до історії як творець жанру історичної поеми. Вальтер Скотт написав 28 романів, 19 із них присвячені Шотландії. Серед "шотландських" романів — "Веверлі" (1814), "Ґай Маннерінґ" (1815), "Антикварій" (1816), "Пуритани" (1816), "Роб Рой" (1818), "Легенда про Монтроуза" (1819). Події англійської історії відтворені у романах "Айвенго" (1820), "Монастир" (1820), "Абат" (1820), "Кенілворт" (1821), "Вудсток" (1826). У "Квентіні Дорварді" (1823) описано події, що відбуваються у Франції за часів короля Людовіка XI. У романах Вальтера Скотта перед нами постає цілий світ подій і почуттів, грандіозна панорама життя Англії та Шотландії упродовж кількох століть, від XII до початку XIX ст.